Отец наш, сущий в небесах!
Пусть освящается всегда
Твоё в нас имя; Божий страх
Твоё нам царствие сюда
Да приведёт; и на земле,
Как в вышине, хранит пускай
Твоя нас воля, ведь во зле,
Теряем мы сердечный рай.
Насущный хлеб Ты грешным нам
На каждый день подай, чтоб мы
И дух, и плоть питали там,
Где всё ещё есть царство тьмы.
И наши все долги оставь,
Хоть неумело мы, прости,
Людей прощаем, – наша явь
Всегда достойна ли Пути?
Не отступись, помилуй всех,
Во искушенье не введи,
Чтоб сатана не знал успех
Ни в этот день, ни впереди.
Твои ведь царство, сила и
Святая слава навсегда
Из бесконечности любви
Горят, как первая звезда.
Богдан Горбань,
г. Херсон, Украина
1 мая 2008 года мне исполнилось 40 лет. Я православный. Стихи пишу давно.
Прочитано 4697 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
