Вони донині тут,
астарти* і ваали** .
Небачений розгул:
блуд плоті, слів, ідей.
Бажання насолод
і, щоб не заважали,
безжально нищить світ
беззахисних дітей.
В зрадливім лоні жах:
дитя безгучно плаче –
шматує плоть його
чи кат, чи акушер.
Малюк іще не жив
і світу ще не бачив,
а мати хоче вже,
щоб він скоріше вмер.
Щипці потягнуть плід,
його пручання марні –
тече вже слина з пик:
„з’їмо його, з’їмо!”***
А люди знов грішать,
байдужі та безкарні:
жінки, і лікарі,
і ми, що мовчимо.
Та це не назавжди –
життя так швидко лине,
скінчиться все колись
і прийде смерті час.
І ось тоді, тоді,
у ту страшну годину
повстануть діти всі,
і Бог спитає з нас!
*Астарта – одна з богинь ханаанців. Покровителька повій.
**Ваал - бог родючості в семітських язичників ( ханаанці, фінікійці та інші). Ритуали, присвячені йому, відзначалися статевими оргіями, на додачу масово приносили в жертву ідолу дітей.
***В Китаї досі практикується поїдання утробних плодів і немовлят з метою омолодження. Та й метод лікування стовбуровими клітинами, популярний нині в „цивілізованому” світі, нічим не відрізняється від відвертого людожерства.
Галина Манів,
Київ,Україна
Друзі,хто хоче мати збірку моїх віршів, звертайтеся на мій е-мейл.У середині травня вона вийде з друку. Про всяк випадок повідомляю ,це поезія православного спрямування. e-mail автора:pilot-z@ukr.net
Прочитано 4268 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Делаем ли то что поём? - Vladimir (PVL) Мы часто поём песни и абсолютно не задумываемся о чём поём, предложили спеть и поём. Вот одна из таких песен: Когда Дух Господен наполняет меня. Не становимся ли мы обманщиками, а Слово Божие говорит: Туда ничто нечистое, преданное мерзости лжи не войдёт. Плакали мы когда либо в нашей жизни так как плакал Давид, сбросив царскую одежду и облачившись в лохмотья, сев в пыль и обсыпая себя ею, рыдал и просил милости у Господа? Радовались ли мы когда либо как радовался Давид, когда ковчег Божий возвращался в Иерусалим, сняв одежду свою и скача перд Господом? Молились ли мы когда либо так как это делал Давид, исполнялись ли мы Духа Святого так как исполнялся Давид? Если нет, задумаемся что произносим нашими устами, истина это или ложь??
